ПАРУБОЧІ ТА ДІВОЧІ ГРОМАДИ ЯК ШЛЯХ СОЦІАЛІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ МОЛОДІ (ХІХ – ПЕРША ЧВЕРТЬ ХХ СТОЛІТТЯ)

  • Тетяна Володимирівна Окольнича Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка https://orcid.org/0000-0003-3740-2495
  • Олександр Михайлович Босий Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка https://orcid.org/0000-0002-8849-3932
Ключові слова: соціалізація, парубки, дівчата, молодіжні громади, українська селянська молодь

Анотація

У статті розкрито процес соціалізації української сільської молоді   у   парубочих   та   дівочих   громадах   у   ХІХ   – першій чверті ХХ століття.

Молодіжні громади розглядаються як об’єднання, що організовувались за статево-віковою ознакою і діяли на засадах етико- правових звичаїв та норм громадського життя та складалися з парубків та дівчат, котрі досягли шлюбного віку, чи скоро мали його досягнути.

Наголошено, що категорія сільської молоді дівчат та парубків ХІХ – першої чверті ХХ ст. була неоднорідною за своїм складом, оскільки в її межах об’єднувалися дві підгрупи – «переддівок» і «підпарубків» (молодша підгрупа), які ще не мали права одружуватися та «дівок» і «парубків» (старша група), які вже досягли шлюбного віку.

У публікації висвітлено особливості ритуальної зміни соціовікового статусу хлопців та дівчат; зміни гендерної ідентичності, що виявлялися у змінах в одязі та зачісці, соціовіковій термінології; ініціальні процедури, що ритуально оформлювали перехід з однієї соціовікової групи в іншу та були свідченням зростання соціального статусу молоді в ієрархічній соціально-віковій системі, що існувала у традиційному суспільстві: визнання прав юнаків та дівчат на створення сім’ї, участь у сімейних радах, за певних умов – у сільських сходах тощо.

Висвітлено, що формування та діяльність молодіжних громад грунтувалося на засадах звичаєвого права. Парубочі та дівочі громади мали усталену внутрішню організацію, правила поведінки, права, обов’язки та заняття.

Розкрито, що молодіжні громади виконували низку важливих педагогічних функцій, зокрема, їх соціально-побутова спрямованість включала такі основні напрями: врегулювання стосунків сільської молоді з волостю, старшиною, поміщиком (парубоцтво в цьому плані було свого роду виконавчим органом); налагодження нормального життя в селі, улагодження всіх конфліктів, що виникали між парубками і дівчатами та між молоддю і іншими мешканцями села; участь в організації урочистостей у селі: церковних процесій, святкування храмового дня та інших традиційних для села свят тощо. Молодіжні громади мали перед сільською громадою і певні трудові обов’язки.

Молодіжні громади були посередниками між сім’єю і сільською громадськістю, що забезпечувало цілісність громади та безперервність передання народно-педагогічного досвіду. Парубки та дівчата набували особистої свободи, прав та статусних можливостей.

Автори приходять до висновку, що існування молодіжних об’єднань було особливо важливим з погляду на становлення людини як повноправного члена селянської спільноти у відповідності з народними уявленнями про статево-віковий принцип організації соціального простору та необхідність підготовки до сімейного життя, засвоєння статусних ролей одружених чоловіків та жінок.

Посилання

Жмуд Н. В. Етнічні стереотипи статевого виховання та поведінки. НТЕ. 2003. № 3. С. 78–82.

Забловський А. Соціалізація дитини в традиційній культурі українців XIX – поч. XX століть: ритуально- аритуальні аспекти. Вісник Київ. ун-ту імені Т. Шевченка. К., 2004. Вип. 74–76. С. 76–80.

Записки етнографічного товариства. К.: Укр. Акад. наук, 1920. Кн. 1. 63 с.

Збірки сільської молодіжи на Україні. Матеріяли до української етнольогії. Львів, 1918. Т. ХVIII. С. 170–275.

Камінський В. Парубоцькі громади на Херсонщині, як звичаєво-правничий інститут. Киевская Старина.1887. VIII. С. 769–771.

Касяненко І. Молодецькі звичаї в селі Боярці Київського повіту. Киевские губернские ведомости. 1850. № 44. С. 354–358.

Костащук В. Парубоцька громада в селі Тулові на Покуттю, в Галичині. Побут. 1929. Ч. 4–5. С. 21–35.

Сявавко Є. Українська етнопедагогіка в її історичному розвитку. К.: Наукова думка, 1974. 152 с.

Опубліковано
2022-10-31
Як цитувати
Окольнича, Т. В., & Босий, О. М. (2022). ПАРУБОЧІ ТА ДІВОЧІ ГРОМАДИ ЯК ШЛЯХ СОЦІАЛІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ МОЛОДІ (ХІХ – ПЕРША ЧВЕРТЬ ХХ СТОЛІТТЯ). Наукові записки. Серія: Педагогічні науки, (207), 28-32. https://doi.org/10.36550/2415-7988-2022-1-207-28-32